Дошкільний навчальний заклад №5 
"Усмішка"
Меню сайту
Категорії розділу
Мої статті [17]
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 40
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Головна » Статті » Мої статті

ЯК ВІДПОВІДАТИ НА ДИТЯЧІ ЗАПИТАННЯ?!

ЯК ВІДПОВІДАТИ НА ДИТЯЧІ ЗАПИТАННЯ?!

     Дитячі запитання — це не просто цікавість маленького непосиди. Це пізнання світу, створення власної філосо­фії. Будь -який батько запевнить, що іноді дуже важко відповідати на дитячі запитання, важко, але потрібно. Інакше завтра не поставатимуть нові запитання.

     І  стане сумно і прикро, адже на всі  дитячі запитання є відповіді. Тато  все знає. Він не може не знати. І ма­ма все знає. Батьки —   найважливіші люди на землі, які все можуть. У цій рубриці ми відповідатимемо на несподівані запитання вашого допитливого малюка. А  сьо­годні ми поговоримо про те, як потрібно відповідати на дитячі запитання.

Відповідати на дитячі запитання — це, між іншим, ціле мистецтво. Дуже добре, якщо дитяча допитливість радує батьків, і вони знаходять час для відповідей. Але трапля­ється й так, що дорослих дуже дратують незручні й не­стандартні дитячі запитання, які змушують їх ніяковіти, ставляться невчасно і стомлюють.

Запасіться терпінням, розумінням і почуттям гумо­ру. Зрештою, заведіть щоденник, де ви записуватимете «перлини» вашого «чомучки». Мине час, і ви разом по­смієтеся над ними.

Як дорослі реагують на дитячі запитання?

Пропоную запитання, яке поставила психологові одна мама: «Моєму синові виповнилося 5 років і остан­нім часом він постійно ставить безглузді запитання. На­приклад, чому права рука називається правою, а не лівою тощо. Уся наша родина вже стомилася від йо­го підвищеної допитливості. Порадьте, як правильно поводитися адже ігнорувати запитання шкідливо для розвитку дитини».У самому запитанні вже міститься ставлення мами, та й усієї родини до дитячої допитливос­ті. Швидше за все, така мама знеохотить свого сина ставити запитання.Між іншим, психологи спеціально займалися вивченням  реакції батьків на дитячі запитання, і виявилося, що дорослий ре­агує на них, зважаючи на власний життєвий досвід, наукові знання, особливості поведінки.Учені визначили десять типових батьківських реакцій.    

Реакція перша

Дорослий дуже дивується дитячому запи­танню: «А чому це тебе дивує?», «А якого ж ко­льору повинна бути наша кров, якщо не черво­ного?», «Дивно, що це спало тобі на думку». Але ж ди­тина тому й поставила вамце запитання, що їй самій щось незрозуміло й дивно.

Реакція друга

У відповідь на дитяче запитання: «Скільки зірок на небі?» — дорослий відповідає: «Багато». Ця відповідь не містить жодної інформації, дорослий нібито дає дитині зрозуміти, що її запитання безглузде й примітивне. До цієї самої серії належать дорослі відповіді «від верблю­да» і «по качану».

Реакція третя.

Іноді дорослі посилаються на якусь регулярність, пе­ріодичність подій: «За зимою настає весна, тому що так завжди буває», «Листя опадає, тому що так буває щороку», «Ластівки відлітають у теплі краї, тому що во­ни так роблять щоосені». Начебто тут уже більше інфор­мації, але все-таки дитина не отримує відповіді на своєзапитання.

Реакція четверта

Значно серйозніше звучить відповідь: «Муха здатна сидіти на стелі, тому що вона так улаштована». Філософ­ськи, але не по суті. А як «так» улаштована ця муха? Чим її організм відрізняється, наприклад, від людського?

 Реакція п’ята

Іноді дорослі супроводжують свою відповідь посилан­ням на який-небудь закон або правило: «Предмети па­дають на підлогу згідно із законом всесвітнього тяжін­ня», «Риби можуть перебувати під водою завдяки своїй анатомічній будові». Але дорослі забувають про те, що дитині нічого не відомо про закон усесвітнього тяжіння й будову риби.

Реакція шоста

Деякі мами й тата намагаються дати «дитячі відпо­віді» на дитячі запитання. Дитина запитує: «Хто сильні­ший — кит або слон?», а їй відповідають: «А хто сильні­ший — бегемот або носоріг?». «Чому йде дощ?» — «Тому, що йому так захотілося». Такі відповіді не допоможуть дитині зрозуміти суть речей, а тільки заведуть її у глухий кут.

Реакція сьома

Дорослі люблять використовувати у своїх пояснен­нях принцип аналогії: наприклад, якщо розповідати про те, як дерево навесні оживає, розпускається, а восени з нього опадає листя, можна легко почати пояснювати циклічність пір року і провести невеликий урок природо­знавства. Такий підхід буде зрозумілий дітям.

Реакція восьма

Дитині буде зрозумілим пояснення «від за­гального до частки». Наприклад, «Листя опа­дає з дерев тому, що вони живі. А все живе ра­но чи пізно вмирає». Дитина починає розуміти, що природа — це частина живого світу.

Реакція дев’ята

Зрозумілими для дитини є пояснення причи­ни явища: «Наш організм потребує відпочинку і відновлення сил, тому нам потрібно спати». Та­ка відповідь пояснює вже значно більше, демон­струючи взаємозв'язок причини й наслідку.

Реакція десята

«Дощ іде для того, щоб могли рости рослини, поповнювалися запаси води на Землі» — доціль­ним є пояснення кругообігу води в природі. Дорослий спрямовує мислення дитини і на циклічність природних явищ, і на майбутнє. 

Правила для батьків

Ніколи не говоріть дитині: « я  тобі   потім   розповім»

Малюкові цікаво почути відповідь саме зараз, тому що його що-небудь здивувало або загнало у глухий кут. Можливо, годину потому він і не згадає, про що запи­тував. Тому не лінуйтеся, не розповідайте дитині, як ви сильно зайняті й що «завтра ви обов'язково про це по­говорите». У результаті ви тільки знеохотите його пізна­вати що-небудь нове.

Подивіться на світ очима дитини

Адже вона ще не знає, що таке фізика, хімія й бага­то інших наук. І знань про навколишній світ у зовсім небагато. Тому пояснювати все доведеться «на пальцях», на живих прикладах. Чим простіше пояснен­ня, тим краще. Однак не перестарайтеся, спрощуючи свої відповіді. Деякі процеси або явища не можна пояс­нювати занадто примітивно.

Не соромтеся звертатися до енциклопедій, довідників і інтернету

Більшість батьків намагаються виглядати в очах ди­тини занадто розумними. А як же непорушний батьків­ський авторитет? Але ж усе знати не може ніхто. Ма­люк виросте, і сам це зрозуміє. Немає нічого жахливо­го в тому, що тато не може відповістити на запитання. «Пошукаймо відповіді в енциклопедії», — запропонує та­то малюкові. Упродовж вечора вони із задоволенням читатимуть який-небудь розділ, а потім ще й проведуть дослід: як же це насправді працює. Ваш батьківськийавторитет зовсім не постраждає, а дитина навчиться са­мостійно знаходити відповіді на запитання.

Звертайтеся до фахівців

Скажімо, у дитини виникло запитання з хімії. А ви в цьому предметі ніколи не були добре обізнані. Зате ва­ша бабуся все життя працювала хіміком, або ваш зна­йомий очолює саме хімічну лабораторію. Дуже добре! «Зателефонуймо бабусі й запитаймо в неї, адже вона та­кий фахівець!» — говорите ви. Запитання можна адресу­вати телевізійним майстрам, лікарям, продавцям, зага­лом, професіоналам у своїй справі.

Не читайте «лекції»

Тобто не пояснюйте все занадто складно і заро­зуміло. Коротке, яскраве пояснення надовгозапам'ятається малюкові й змусить його за­мислитися.Намагайтеся супроводжувати пояснен­ня експериментами або ілюстрацією.Наші діти значно краще розуміють по­яснення, якщо їм нарисувати, «як це пра­цює». Дитячий мозок краще сприймає зо­рові образи, адже на слух інформація за­своюється складніше. Тому навіть якщови не дуже добре рисуєте, намагайте­ся зобразити у вигляді простої схеми те, що розповідаєте.

Не відповідайте односкладово 

Отже, діти — істоти образні. Для того щоб нарисувати в голові картинку, декіль­кох слів недостатньо. Крім того, дитина від­разу відчує, що вам з нею не цікаво і ви не ма­єте наміру з нею спілкуватися.

Не принижуйте дитину

Не треба запевняти: «Ти ще маленький, тобі це склад­но зрозуміти» або «Як же ти можеш цього не знати?» Як­що малюк почуватиметься ніяково, ставлячи вам запи­тання, то вже незабаром він це не робитиме. Малень­кому чоловічкові цілком дозволено чогось не знати або не вміти, у цьому немає нічого смішного або жахливого.

Відповідайте  серйозно, але з гумором

«Тату, а чому?» — «Так по качану!» — буває, що дово­диться чути й такі діалоги. Наші малюки дуже чутливі й вразливі. І реагувати навіть на найсмішніші або без­глузді запитання потрібно дуже серйозно. А от відпові­сти з гумором, так, щоб малюкові стало смішно або ве­село, — це будь ласка!

Говоріть  мовою дитини

Як це? Просто і зрозуміло, супроводжуючи свою роз­повідь яскравими простими прикладами.Дитячі запитання виникають щодня, щогодини і на­віть щосекунди. Іноді зовсім не зрозуміло, що ж відпо­відати. І як це тільки нашій дитині спало на думку! А від­повідати потрібно, причому негайно, інакше малюк утратить інтерес. Відповідайте на запитання дитини, як можете. А потім обов'язково візьміть енциклопедію і розкажіть вашому малюкові ще більше про його за­питання. 

Хай вам щастить, розумні й талановиті батьки!

Категорія: Мої статті | Додав: 5dnz (05.02.2017) | Автор: Олегівна E
Переглядів: 279 | Теги: почему чого діти запитання | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar
Координати:
м.Дунаївці
Хмельницька обл.
Дунаєвецький р-н.
вул.Богдана Хмельницького
(03858) 33-8-97
5dnz@bk.ru
https://www.facebook.com/
profile.php?id=100013520372861

Вхід на сайт
Пошук
Друзі сайту
  • https://vk.com/id371199003

  • 5dnz МR © 2020
    uCoz